Луїс Рірд розробив дизайн купального костюма, що розбурхав маси. Єдине, чого не вистачало – це підходящого імені для новинки: чого-небудь зухвалого, екзотичного, привертаючого на себе увагу. За чотири дні до показу нової моделі в Парижі американська армія проводила ядерні випробування на острові, відомому за назвою Bіkіnі Atoll. Назва була знайдена – ‘бікіні‘. 5 липня 1946 року новий купальний костюм бікіні побачив світло. Пізніше Рірд неодноразово зауважував, що така назва костюма одержана за назвою острова, а не на честь атомного вибуху.

Одночасно з Луїсом Рірдом схожий роздільний купальник був створений Жаком Хеймом і названий ‘The Atom’. Нова модель була представлена як самий маленький у світі купальник. На що Рірд відразу  зреагував, заявивши, що його бікіні ‘менші самого маленького у світі купальника’.

Дійсно, новий купальник- бікіні Рірда був настільки відвертим, що паризькі моделі не зважилися його продемонструвати на подіумі. Для показу була найнята Мішелін Бернардіні – стриптизерша одного з паризьких клубів. Вона без коливань погодилася продемонструвати бікіні. Бернардини не оладала красою в класичному розумінні, однак після появи в бікіні її популярність у пресі помітно зросла. Шанувальники завалили модель листами (називають цифру порядку 50 000 листів).

Роздільні купальники не були особою новинкою. Свою роль тут зіграв воєнний час, коли призивали раціонально підходити до всього. В 1943 році в США було запропоновано скоротити на 10% витрату тканини, що йде на пошиття одного жіночого купальника. Так з’явилися роздільні купальники. На пляжах США чоловіка виявляли підвищену цікавість до жінок, що восприняли патріотичний заклик. Рирд викроїв свій купальник з відрізу в 30 дюймів (0,76 кв. м): погруддя із двох трикутників, з’єднаних мотузочкою й відкриті трусики.

Поява бікіні викликало жваву дискусію в усьому світі. У католицьких країнах, таких як Іспанія, Португалія й Італія, бікіні були заборонені. Організації, що борються за підвищення моральності, натискали  на Голливуд з вимогою виключити з фільмів сцени, де акторки одягнені в бікіні. Один з письменників сказав, що бікіні ‘відкриває всі жіночі таємниці, за винятком дівочого прізвища матері власниці такого купальника’. Кінозірка Эстер Вільямс, що мав більше можливостей спостерігати жінок у бікіні, чим хто б те не було, відзначав, що бікіні – прояв легковажності його власниці.

Компанія Рирда заявила, що роздільний купальник можна назвати бікіні ‘тільки у випадку, якщо його можна пропустити через обручку ‘. В 50- х роках Бриджит Бардо зробила на бікіні непоганий бізнес, але за межами Америки, де у зв’язку з появою нового купальника назрівав скандал. В 1957 році журнал Modern Gіrl писав: ‘Не можемо не сказати про так званому купальник^-бікіні. Абсолютно не представляється можливим, що чимала дівчина здатна надягти таку річ’.

Але на початку 60- х рр. Америка перебуває під впливом нових плинів, у тому числі нудистского. В 1960 р. поп-зірка Брайан Хилэнд увічнив бікіні у своїй пісні ‘Іts Bіtsy Teenіe Weenіe Yellow Polka Dot Bіkіnі’. Через три роки на більші екрани вийшов фільм ‘Beach Party’, у якому в одній зі сцен дівчини танцюють у бікіні. Фільм мав величезний успіх.

Часи й смаки міняються. В 80- е – початок 90- х років із продажів бікіні поступово знижується й становить усього лише третина обсягу купальних костюмів. В 1988 році компанія Луїса Рирда перестає існувати.

Сьогодні, схоже, бікіні переживають друге народження. Популярність цієї моделі серед сучасних жінок високаі й обсяги продажів постійно ростуть. На Заході це зв’язують із появою популярного Тв- Шоу Baywatch.